Одним з найбільш складних об’єктів транспортної системи є аеропорти. На об’єкті такого рівня потрібно максимально високий рівень безпеки. До складу сучасного аерокомплексу входять: злітно-посадкові смуги, будівля аеровокзалу, а також станцій пасажирського транспорту, парковок і безліч додаткових будівель і споруд. Тому кожна складова цього комплексу повинна мати високий рівень безпеки.
Головною системою, яка активно бере участь у забезпеченні безпеки на об’єкті, є відеоспостереження. Сучасне відеообладнання здатне приймати участь у контролі за всіма процесами, що відбуваються на закритій території. Весь комплекс в цілому включає в себе велику кількість різноманітного обладнання, зокрема різні типи камер відеоспостереження. Територія об’єкта досить велика, тому пристрої знаходяться на великій відстані один від одного. Найкраще буде, якщо обслуговування складових елементів системи буде зведено до мінімуму.
Початок всієї системи безпеки лежить ще на під’їзді до аеропорту, тобто починається з прилеглих доріг. На прилеглих трасах використовується таке ж обладнання, як і для фіксації порушень дорожньо-транспортного руху. Відеокамери краще використовувати поворотні, які мають дозвіл не менше 2-х мегапікселів, з високим рівнем чутливості. Крім того, камери відеоспостереження повинні мати електронний або механічний стабілізатор зображення, щоб оператор при високому рівні вібрації зміг отримати картинку хорошої якості. Купольні пристрою в цьому випадку краще не використовувати, так як вони дуже швидко забруднюються від великого рівня пилу на дорозі.
Після того як, наприклад, автомобіль наблизився до об’єкта він проходить через СКУД. Як правило, система доступу функціонує спільно з системою відеоспостереження, що дозволяє розпізнати реєстраційні знаки автомобілів. На парковці активно використовують відеокамери, оснащені системою відеоаналітікі, з допомогою якої можна зафіксувати порушення при зупинці або парковці автомобілів, кількість транспортних засобів та виконати інші завдання.
Максимальна кількість камер відеоспостереження розташоване саме всередині будівлі аеровокзалу. Спочатку, під ретельний огляд пасажири або зустрічають потрапляють на вході в будівлю. Тут усі, що ввійшли потрапляють під об’єктив камер відеоспостереження, які розпізнають обличчя людей і проводять порівняльний аналіз з базою даних, де розміщена інформація про будь-які правопорушників.
Також при вході в будівлю можуть бути встановлені тепловізори, з допомогою яких можна визначити температуру тіла, увійшов людини, і на підставі отриманої інформації зробити висновок про стан його здоров’я.
При організації системи відеоспостереження всередині будівлі аеропорту повинні бути повністю виключені сліпі зони. Використання поворотних купольних відеокамер не достатньо. У будівлі повинні бути встановлені стаціонарні відеокамери, а територію, яка потрапляє під їх огляд, краще продублювати з використанням поворотних пристроїв. Так як будівлі аеропортів найчастіше мають високі стелі і велику відкриту територію, тому в такому випадку оптимальним варіантом буде використання многосенсорных многомегапиксельных (12 Мп і вище) панорамних відеокамер. На таких об’єктах важливою функцією відеоаналітікі, яка застосовується для забезпечення безпеки, є розпізнавання речей, залишених без нагляду. Поворотні відеокамери зручно використовувати з метою ведення певного об’єкта.
Окрему увагу варто приділити системі відеоспостереження, організованої на злітно-посадковій смузі. Процес відеозйомки тут ускладнюються за рахунок поганих умов освітленості, яка в таких місцях встановлюється у відповідності з міжнародними стандартами. На таких ділянках краще всього використовувати поворотні тепловізійні відеокамери. Такі пристрої призначені для ведення зйомки при поганій видимості.
Ще одним важливим питанням у відеоспостереження на території аеропорту є охорона периметра. У цьому разі протягом усього об’єкта використовують тепловізори з функціями відеоаналізу. Вся територія поділяється на певні зони, коли в них фіксується рух, оператор отримує відповідний сигнал, в цю зони прямує тепловізор або камера відеоспостереження, а оператор на екрані бачить зображення цієї ділянки.
Об’єкти, які входять до складу всього аерокомплексу, територіально розкидані, а в зв’язку з цим і всі складові частини системи відеоспостереження повинні бути розподілені, а при необхідності, повинна існувати можливість функціонувати їм окремо. За кожну ділянку аеропорту несе відповідальність відповідна служба безпеки. Тому, обов’язково треба врахувати наявність гнучкого процесу передачі прав доступу до системи відеоспостереження. Кількість операторів відеоспостереження має бути достатнім для виконання всіх необхідних функцій.
